Поради логопеда

Багато діток у ранньому віці (2-4 роки) ще не навчилися чітко і правильно вимовляти деякі звуки, адже процес формування мовлення припадає саме на цей вік. І доки Вашому малюку не виповнилося 6 років, бити на сполох не варто.

Звичайно, якщо Ви відчуваєте, що відхилення в розвитку мовлення у Вашої дитини в порівнянні з його однолітками більш помітні, потрібно проконсультуватися з логопедом вже зараз. Адже причини цього можуть бути абсолютно різні — від найпростіших (дитина просто лінується) до серйозних (дизартрія).

Літера «р» засвоюється дітьми найважче. Малюки по-різному промовляють цей звук. Деякі просто замінюють в словах букву «р» на «л», інші діти видають гортанний звук «грр», намагаючись переконати дорослих у тому, що, нарешті, навчилися його вимовляти.

Підготовчі вправи

Для тренування напору повітря:
— Набравши у легені повітря, з силою дути (а не просто видихати) його, змушуючи вібрувати губи. Повітря видувати із включенням голосу.

Для язика:

— Язик широко розпластати і просунути між зубами. Сильно видувати повітря із включенням голосу, змушуючи вібрувати язик. При цьому язик й губи ненапружені. Долонькою, піднесеною до рота, відчувається різкий холодний струмінь повітря.

— Цокіт, клацання язиком. Зі змінним темпом клацати язиком так, щоб він всією своєю масою спочатку присмоктувався до піднебіння на мить, а потім падав би вниз. Відстань між зубами повинна дорівнювати 1,5 пальця, нижня щелепа під час виконання вправи не повинна рухатись.

—Підняти язик до піднебіння, розтягнувши «вуздечку» до межі. Відстань між зубами повинна дорівнювати 1,5-2 пальці. Язик необхідно утримувати у верхньому положенні доти, доки не набіжить слина.

Артикуляційні вправи

•«Неслухняний язичок». Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти «пя-пя-пя», неначе похлопувати свій «неслухняний язичок» верхньою губою.

•«Чашечка». Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

•«Смачне варення». Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 15 разів.

•«Конячка». Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10 разів

•«Грибочок». Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи «Конячка» язик не повинен відриватися від піднебіння.

•«Гойдалка». Висунути вузький язик. Тягнутися язиком по черзі: спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа виконується 10 разів.

•«Маляр». Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10 разів, змінюючи напрям.

•«Барабанщики». Відкрити рот, підняти широкий язик вгору та постукати кінчиком язика по верхнім альвеолам, чітко вимовляючи звук «д». Поступово збільшувати темп, вимовляючи «д-д-д».

•«Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить із середини язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору.

Постановка звуку «р»

Логопедичну роботу з виправлення вимови звуку «р» проводять в декілька етапів.

•Спочатку за допомогою спеціальних артикуляційних вправ треба досягнути правильного положення язика (широкий язик піднятий вгору у формі «ківша»). Досягнувши правильного положення язика, отримати так званий фрикативний «р», який артикулюється при тому ж положенні язика, що й нормальний, але поки що без вібрації. Для цього дитині пропонується підняти широкий язик до верхніх альвеол і видихнути, включаючи голос, через щілину, що утворилася між кінчиком язика та верхніми альвеолами. Якщо дитина вірно виконала цю вправу, вона відчує лоскотіння кінчика язика та почує звук, що нагадує звукосполучення «дж» або «дз».

•Другий вид вправ спрямований на відпрацювання вібрації язика. Якщо дитина правильно вимовляє верхні «ш» та «ж», отримати фрикативний «р» легко. Достатньо запропонувати їй вимовити протяжно «ж» при дещо відкритому роті без округлення губ та перемістити передній край язика трохи вперед, до ясен верхніх різців. Досягнувши цієї мети, слід закріпляти фрикативний «р» на основі складів, слів, а потім фраз, не чекаючи засвоєння вібрації. При цьому важливо, щоб отриманий звук вимовлявся з достатнім напором повітря, при мінімальній щілині між переднім краєм язика та яснами.

•Для відпрацювання вібрації слід стартувати зі швидкого повторення на одному видиху звука «д», який артикулюється особливим способом — при дещо відкритому роті та при змиканні переднього краю язика не з різцями, а дещо глибше — з яснами верхніх різців або навіть з альвеолами. Спочатку вправа може складатися з двох- та трьохкратного рівномірного повторення звука «д» (дд, дд, дд… ддд, ддд, ддд…), потім з тих же повторень, але з підсиленням останнього звуку (дД,дД, дД, ддД, ддД, ддД…). Наступний крок — багаторазове повторення звука «д», як рівномірного (ддддддддд…), так і з ритмічним малюнком (ддД, ддД, ддД). Працювати повинен тільки язик при нерухомому положенні нижньої щелепи.

•Інший прийом відпрацювання вібрації: під час вимови фрикативного «р» під язик підкладають зонд з кулькою на кінці. Кулька стикається з нижньою поверхнею язика, після чого швидкими рухами зонда праворуч та ліворуч викликається механічне коливання язика, почергове змикання та розмикання його переднього краю з альвеолами. Замість зонда можна використати завчасно вимитий палець самої дитини.

•Після того як вібрація буде досягнута, необхідно шляхом різноманітних вправ на основі складів, слів та фраз автоматизувати засвоєну артикуляцію.

Коментарi